НАС РОЗДІЛЮТЬ РОКИ, А ЄДНАЄ ПАМ`ЯТЬ

                                              Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками. 

                                              Я зітхну... Запалю обгорілу свічу.

                                              Помічаю: не замки-твердині, не храми — 

                                              Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.

                                              Піднялись, озиваються в десятиліттях 

                                              З далини, аж немов з кам'яної гори

                                              Надійшли.

                                           Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»

                                              І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».

            Голодомор-це явище, яке було створено штучно і ще досі деякі люди не можуть говорити про нього спокійно, без сліз, бо втратили багато своїх родичів і друзів.

                Найбільше вражає, що воно відбувалося не через неврожай, а через те, що керівництво хотіло змусити селян насильницьким способом вступити до колгоспів, а це ж було проти їх природи, бо кожен любив свою худобинку і ставився до неї обережно, з пошаною, а в колгоспі будь-яку худобу одразу ж знищили б, а як же спокійно дивитись на те, що вбивають те, в що ти вклав все своє життя? А за що страждали люди? Нізащо. Вони ж нікому не робили зла і ніяк не могли зрозуміти, за що їм не дають жити.

      Голодні 1932-1933 роки забрали з собою навіки 10 мільйонів чоловік, але чи можна так переступити через цю сторінку історії, чи можна та перегорнути і забути? Адже в пам’яті багатьох наших земляків ця подія залишається одвічним жахом.

     В день пам’яті жертв голодомору пройшла загальношкільна лінійка для учнів 1-9 класів.