«Є школа найкраща за всі на землі

Одна на землі і у мене єдина»

Архівні документи вказують, що перша письмова згадка про школу у с. Скобелка належить до 1892 року, де записано: «У 1892 р. до Миколаївської церкви приписано 755 парафіян, 34 десятини і 1717 сажнів церковної землі і церковнопарафіяльна школа».

У 1912 році відкрито Скобелківське однокласне сільське училище, де працював вчителем Бабій Л. В. А 1928 – 1929р. у Скобелці вже працює школа.

Відомою установою був шкільний інспекторат повітовий, приміщення якого знаходилось на розі вулиці Набережної в колишньому панському будинку, спорудженому на початку XX ст.  Ніхто не пам’ятає, коли і хто спорудив його, але пережило воно дві війни. Як розповідають очевидці (Валюк Марія, Зайцева Євдокія) приміщення було змуроване з цегли, з колонами, великою кількістю кімнат по праву і ліву сторони довгого коридору, в кінці якого знаходились класи. Колись було тут лише чотири класні кімнати, тому навчання проводилось у дві зміни. Біля школи – яблуневий сад і ставок.

Спогадами  про навчання в цій школі поділився житель села, відомий юрист Г. В. Беземський. Це була велика мурована споруда. Директором до 1939 року був Димнич Назар Якович, українець, родом з Горохова. Вчителів було близько десяти. Це Дешувна, Зайцев, Атльоков, Вайсумна, Пузо, Склянченко. В школі було 7 класів. В перший клас прийшло 35 маленьких школярів. Всі діти навчалися в дві зміни, бо було лише дві класні кімнати. Решту приміщення займали інспектори з освіти. Старші учні навчалися зранку, а молодші – після обіду. Перед школою стояв флагшток. Кожного дня перед початком навчання піднімали польський біло – червоний прапор. У школі діти вивчали релігію, яку викладав місцевий священик.

Здібності дітей оцінювали 5 балами. За Польщі існувало тілесне покарання. За непослух дітей били лінійкою по руках або ставили на коліна бити поклони.

П’ять класів Георгій Володимирович закінчив навесні 1939 року. А вже восени радянські війська вступили на територію, яка донедавна належала полякам. В Скобелківській школі навчання відновилось вже з жовтня. Директором став Лозінський Він разом з сім’єю жили в школі, навчав дітей історії. Діти почали навчатись українській мові.  А старших учнів перевели на клас назад, бо погано знали свою мову.

Приміщення школи розширилось, бо інспекторів перевели в інше приміщення. Діти стали навчатись в одну зміну. З вчителів тут були Володимир Бужинський, Антон Беземський. Багато євреїв-вчителів. В школі була створена піонерська організація ім.. Поліни Осипенко. В селі існувала комсомольська організація, але в школі навчалось лише двоє. Це були Карпусь Тимофій, Лівандовський Федір.

Мирне життя школи і дітей тривало до весни 1941 року. А влітку 22 червня фашистські війська напали на територію Радянського Союзу і швидкими темпами почали просовуватися по нашій землі. Багато людей, в тому числі і вчителів, пішли на фронт.

Навчання в школі відновилось вже за німців. Вчителів-євреїв повбивали чи забрали в полон. Директором став Антон Беземський, рідний дядько Георгія Володимировича. Навчання велося українською мовою. Нелегко прийшлося жити і навчатись у роки окупації. 22 липня 1943 року під час облави за підозрою у співпраці з ОУН був заарештований директор школи Антон Беземський. Його разом з іншими жителями Скобелки повісили на стовпах вздовж дороги до Горохова.

З 1943 року школа пустувала. Але взимку її було зірвано. Підозрюють, що це зробили самі скобельчуки, щоб у великому мурованому приміщенні не поставили свій гарнізон фашисти. Але згадка про цю школу залишилась в пам’яті багатьох жителів села.

А ось, що нам розповіла Ганна Дем’янівна Войцехівська, вчителька-пенсіонерка. Вона згадувала про школу, яка була відкрита вже після війни в 1947 році. Директором тут став ветеран Великої Вітчизняної війни Войцехівський Анатолій Петрович, вчитель біології та географії.

Вчителі в абсолютній більшості були талантами, майстрами своєї справи. В школі не було електрики. Маленька, допотопна електростанція не здатна була забезпечити світлом навіть мешканців міста. У вечірній час використовували гасові лампи. Вони коптіли, чаділи і ледь-ледь освітлювали постаті, обличчя уже дорослих учнів, які приходили, щоб навчитися читати, писати. Ось тоді вчителі Іван Гришай та Георг Жебрис вирішили побудувати вітряну електростанцію, бо вітру вистачало в будь-яку погоду, і вдень, і вночі. Анатолій Петрович підтримав цю ідею, а учні допомагали. Разом робили проводку, ставили вимикачі, а в учительській повісили навіть люстру. 8 березня 1948 року відбувся урочистий запуск станції.

Колектив був розмаїтий: в основному складався з випускників вузів Київщини, Житомирщини, Чернігівщини, Полтавщини. Тут працювали Галина Євгенівна Горчинська – вчителька української мови і літератури, Софія Опанасівна Бахонко – вчителька російської мови і літератури, завуч Марко Григорович Осадчук – вчитель математики. Всі працювали не для слави, бо ж доля вчителя – бути сівачем мудрості і радості людської.

З 1965 – 1966 року директором нашої школи була Басій Марія Гаврилівна, 1922 року народження, вчитель історії, ветеран Великої Вітчизняної війни.

З 1966 – 1988 року школу в селі Скобелка очолював Вараницький Федір Петрович, вчитель історії, ветеран Великої Вітчизняної війни, нагороджений Орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, медаллю Захисника Вітчизни. За добросовісну педагогічну працю має звання «Відмінник народної освіти». На жаль у вересні 2007 року помер.

Також директорами школи були Ткаліченко Володимир Петрович 1988 – 1995р., Панасюк Олександр Григорович 1995 – 1999 р.

Багато поколінь скобельчуків навчалися в старій школі.

І, ось спільними турботами  сільських активістів, батьків, вчителів, районного та обласного керівництва в селі була відкрита нова школа. Простора, світла, з гарними класними кімнатами. У відкритті школи брали участь голова облдержадміністрації Микола Романюк, його заступник Василь Дмитрук.

Цей навчальний заклад почав споруджувати ще у 90-х роках минулого століття Горохівський радгосп-технікум. Довгобуд «розморозили» у 2004 році. Кошти на цей об’єкт, а це понад 6 млн. грн. було  виділено з Державного бюджету при співфінансуванні з місцевим. Спочатку школа задумувалася на 305 місць, згодом проект перероблено на 150 учнівських місць, призначених для здобуття освіти учнями зі Скобелки, Бистровиці та Марковичі (у двох останніх селах є лише початкові школи). У школі окрім звичних класних кімнат та адміністративних приміщень є світлиця для відпочинку вчителів, майстерні для дівчат і хлопців, бібліотека, медичний кабінет, також до послуг дітей новий стадіон і спортивний майданчик. Скобелківська освітянська установа має новітню котельню з енергозберігаючим обладнанням. Також модерним устаткуванням укомплектовано їдальню. А під час урочистостей бурхливими оплесками і захопленими вигуками діти сприйняли звістку про ще один приємний сюрприз – голова облдержадміністрації подарував нам комп’ютерний клас.